Ця фінансова звітність була підготовлена відповідно до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) в цілому. У цій фінансовій звітності дотримано всіх облікових політик і методів обчислення, пов’язаних з запровадженням нових МСФЗ та змін до діючих МСФЗ, які стали обов’язковими для застосування, починаючи з 1 січня 2023 року. Ця фінансова звітність відображає поточну оцінку керівництва щодо впливу умов здійснення діяльності в Україні на операції та фінансовий стан Товариства. Майбутні умови здійснення діяльності можуть відрізнятися від оцінок керівництва.

Ця фінансова звітність складена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності

1 півріччя, що закінчується 30 червня 2024 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Товариство формує резерв кредитних збитків щодо фінансових активів згідно МСФЗ 9, який впровадив модель оцінки зменшення корисності, що вимагає визнавати очікувані кредитні збитки за фінансовими активами, навіть якщо вони є новоствореними або придбаними. Вказана модель знецінення застосовується Товариством щодо фінансових активів, які безпосередньо не пов’язані з проведенням страхової діяльності.

Ця фінансова звітність була підготовлена відповідно до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) в цілому. Ця фінансова звітність складена на підставі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами, яка оприлюднена державною мовою на офіційному сайті НБУ. У цій фінансовій звітності дотримано всіх облікових політик і методів обчислення, пов’язаних з запровадженням нових МСФЗ та змін до діючих МСФЗ, які стали обов’язковими для застосування, починаючи з 1 січня 2023 року. Фінансова звітність підготовлена на основі принципу історичної собівартості, за виключенням приміщень в будівлях, акцій Varengold Bank AG, облігацій EUROHOLD BULGARIA AD та депозиту в банківських металах, які відображені за справедливою вартістю. Функціональною валютою та валютою подання фінансової звітності Товариства є українська гривня. Операції у валютах, які відрізняються від функціональної валюти, вважаються операціями в іноземних валютах. Звітним періодом Товариства для складання фінансової звітності вважається календарний рік. Ця фінансова звітність представлена в тисячах українських гривень, а всі суми округлені до цілих тисяч, крім випадків, коли вказано інше.

Станом на кінець звітного періоду у складі статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображені грошові кошти на банківських рахунках та банківські депозити, розміщені терміном до 90 днів. Вказані фінансові активи в звітності відображено за мінусом сформованого резерву очікуваних кредитних збитків.

Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) відображає потоки коштів за звітний період, класифікуючи їх за наступними видами діяльності: операційна, інвестиційна та фінансова. Враховуючи положення МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів» Товариство обрало прямий метод для представлення інформації про рух грошових коштів від операційної діяльності з формуванням даних з облікових регістрів, при якому розкривається інформація про основні види валових грошових надходжень і платежів. Цей метод забезпечує інформацію, необхідну для оцінки майбутніх потоків грошових коштів. Товариство класифікує: -отримані відсотки за залишком коштів на поточному рахунку як грошовий потік від операційної діяльності; -отримані відсотки по депозитах, ОВДП та дивіденди як грошовий потік від інвестиційної діяльності; -сплачені відсотки й дивіденди акціонерам як грошові потоки від фінансової діяльності; -отримані грошові кошти від акціонерів у якості безповоротної фінансової допомоги як грошовий потік від інвестиційної діяльності. Грошові потоки, що виникають від податків на прибуток/дохід, розкриваються окремо і класифікуються як грошові потоки від операційної діяльності, якщо їх неможливо конкретно ототожнити з фінансовою або інвестиційною діяльністю. У випадках, коли це можливо, Товариство розподіляє грошові потоки з податку на прибуток/дохід на операційну, фінансову або інвестиційну діяльність. Грошові потоки, які виникають від операцій в іноземній валюті, відображаються у функціональній валюті Товариства із застосуванням до суми в іноземній валюті такого курсу обміну функціональної валюти на іноземну валюту, який діяв на дату грошового потоку. Нереалізовані прибутки та збитки, які виникають від змін валютного курсу, не є грошовими потоками. Проте вплив змін валютного курсу на грошові кошти та їх еквіваленти, які утримуються в іноземній валюті або підлягають виплаті в іноземній валюті, відображається в Звіті про рух грошових коштів (за прямим методом) з метою узгодження грошових коштів та їх еквівалентів на початку і в кінці періоду. Ця сума подається окремо від грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Амортизація основних засобів та нематеріальних активів нараховується прямолінійним методом.

Витрати в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності Товариства визнаються за умови зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу, за винятком вилучення капіталу, його розподілу власниками або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Витрати визнаються, якщо їх величина може бути достовірно оцінена. Доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку і фінансових звітах на підставі принципів нарахування і відповідності у тих періодах, до яких вони відносяться.

Доходи та витрати від переоцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток відображаються у складі фінансових доходів та фінансових витрат.

Станом на 30 червня 2024 року 100% коштів на депозитних рахунках Товариства розміщені в банківських установах, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за національною рейтинговою шкалою, визначеною законодавством України, в тому числі кошти в розмірі 34% були розміщені в державних банківських установах (станом на 31.12.2023 року – 87 %). Від розміщення коштів на поточних, депозитних рахунках, облігацій та ОВДП Товариством за 1 півріччя 2024 року було отримано фінансові доходи в сумі 13 179 тис. грн. (за 1 півріччя 2023 – 11 120 тис. грн.).

Керівництво Товариства підготувало цю фінансову звітність відповідно до принципу подальшого безперервного функціонування. Формуючи таке професійне судження, керівництво врахувало фінансовий стан Товариства, свої існуючі наміри, фінансову підтримку з боку материнської компанії, заплановану в бюджеті прибутковість діяльності та доступ до фінансових ресурсів, а також проаналізувало вплив поточної фінансової та економічної ситуації на майбутню діяльність Товариства.

Станом на 30 червня 2024 року складає 226 осіб (на 31 грудня 2023: 245 особи).

Основним власником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з зареєстрованим відсотком володіння 92,728246% статутного капіталу Товариства є Євроінс Іншуринс Груп АД (Euroins Insurance Group AD) – компанія об’єкт господарської діяльності за законодавством Болгарії, 06.12.2007 року зареєстрована державним реєстраційним органом Болгарії в Торговому реєстрі під номером UIC 175394058, юридична адреса бул. Христофор Колумб, 43, м. Софія, Болгарія, виконавчий директор Кіріл Іванов Бошов.

З 01.01.2019 р. відображення орендних операцій здійснюється з урахуванням норм МСФЗ 16 «Оренда». Товариство є орендодавцем окремих приміщень, які знаходяться у власних будівлях. Вказана оренда класифікується як операційна, відповідно доходи від оренди визнаються одночасно із визнанням дебіторської заборгованості на прямолінійній основі (щомісячно). Товариство є орендарем окремих приміщень для проведення страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи. Оскільки переважна більшість договорів оренди укладається на термін 12 місяців або менше, при цьому розторгнення договорів оренди є досить частим, Товариство використовує можливість звільнення від визнання активів з користування та орендних зобов’язань, передбачену п. 5 МСФЗ 16 «Оренда», стосовно короткострокової оренди (термін оренди складає 12 місяців або менше) та щодо оренди, за якою орендований актив є малоцінним. Основними операціями оренди є операції щодо оренди приміщень. Сума витрат на оренду за 1 півріччя 2024 року склала 2 427 тис. грн. (за 1 півріччя 2023 року: 2 416 тис. грн.). Поточна кредиторська заборгованість за договорами оренди офісних приміщень для відокремлених підрозділів Товариства станом на 30.06.2024 року складає 48 тис. грн. Інших зобов’язань з оренди основних засобів та нематеріальних активів на кінець звітного періоду Товариство не має.

Протягом звітного періоду не відбувалося переміщень фінансових інструментів між Рівнями 1, 2 і 3.

У звітному періоді значну частину ризиків, переданих у перестрахування, Товариство перестрахувало у відомих перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких встановлений міжнародними рейтинговими агентствами: A. M. Best (США), Standart & Poor’s (США) та Fitch Ratings – на рівні, не нижчому «А». Такими відомими компаніями є: General Reinsurance AG, HDI Global Network AG, SCOR SE Deutschland, VIG Re zajistovna a. s., HDI Global Specialty SE, Polskie Towarzystwo Reasekuracji S.A., Signal Iduna Ruckversicherungs AG, Deutsche Ruchversicherung AG, SCOR SE.

Резервний капітал формується через щорічні відрахування з нерозподіленого прибутку. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду визначається установчими документами.

До складу торговельної та іншої кредиторської заборгованості Товариство відносить поточну кредиторську заборгованість за наступними розрахунками: за товари, роботи, послуги; з оплати праці; із соціального страхування; інші поточні зобов'язання. Вказані види кредиторської заборгованості, які є фінансовим активом, обліковуються за амортизованою собівартістю.

До іншої поточної дебіторської заборгованості Товариства відноситься, зокрема, дебіторська заборгованість з нарахованих доходів. Вказаний фінансовий актив обліковується за амортизованою собівартістю.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄДРПОУ - 22868348) (надалі – Товариство) є досвідченим учасником українського страхового ринку, який розпочав свою роботу з 1992 року. Згідно Протоколу № 42 Загальних зборів акціонерів Товариства від 12.04.2017 року було прийнято рішення стосовно перейменування Товариства з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна». Дані зміни було внесено до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.04.2017 року. Товариство створене з метою здійснення підприємницької діяльності у сфері страхування для одержання прибутку та наступного його розподілу між акціонерами.

Приватне акціонерне товариство

Україна

вулиця Велика Васильківська, буд. 102, м. КИЇВ, 03150

вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, Україна, 03150

24 лютого 2022 року російська федерація здійснила збройний напад на територію України. З цієї ж дати було введено воєнний стан в Україні. Наслідки вказаної збройної агресії вплинули на погіршення економічного стану в Україні та на функціонування підприємств, суспільства і держави в цілому. Війна, що триває, призвела до людських жертв, значного переміщення населення, пошкодження інфраструктури, введення Національним банком України певних адміністративних обмежень на операції з оплати коштів іноземним контрагентам та загального суттєвого порушення господарської діяльності в Україні. Це може мати згубний вплив на політичне та бізнес-середовище в Україні, у тому числі на здатність багатьох підприємств продовжувати свою діяльність у звичайному режимі. Покращення економічної ситуації в країні залежить від тривалості воєнних дій та від інших факторів, які будуть впливати на діяльність підприємств протягом воєнного стану та після нього. На дату затвердження даної фінансової звітності неможливо оцінити термін дії та величину впливу вказаних факторів на подальшу діяльність Товариства. Керівництво визнає, що вказані фактори свідчать про існування суттєвої невизначеності, що може поставити під сумнів здатність Товариства продовжувати свою діяльність на безперервній основі в майбутньому. При цьому, на дату затвердження цієї фінансової звітності керівництво вважає, що наявність ліквідних активів дозволить Товариству виконувати свої зобов’язання протягом наступних 12 місяців та дозволить після закінчення воєнного стану відновити свою діяльність у повному обсязі. Ця фінансова звітність Товариства не містить коригувань, які могли б відобразити вплив вищевказаної невизначеності. Вказані коригування будуть відображені в фінансовій звітності Товариства, як тільки вони стануть відомі та зможуть бути достовірно оцінені.

Євроінс Іншуринс Груп АД (Euroins Insurance Group AD)

Ця фінансова звітність була підготовлена відповідно до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) в цілому. Ця фінансова звітність складена на підставі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами, яка оприлюднена державною мовою на офіційному сайті НБУ. У цій фінансовій звітності дотримано всіх облікових політик і методів обчислення, пов’язаних з запровадженням нових МСФЗ та змін до діючих МСФЗ, які стали обов’язковими для застосування, починаючи з 1 січня 2023 року.

В ПрАТ «СК «Євроінс Україна» впроваджена Стратегія управління ризиками (надалі – СУР) згідно вимог до організації і функціонування системи управління ризиками, передбачених Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 295 від 04 лютого 2014 року. Запроваджена в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» СУР направлена на забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності Товариства, а також на захист інтересів страхувальників та акціонерів Товариства, уникнення, мінімізацію та пом’якшення наслідків небажаних ризиків, а також зменшення вразливості до них. Управління ризиками керівництвом Товариства здійснюється на основі розуміння причин виникнення ризику, кількісної оцінки його можливого впливу на вартість чистих активів та застосування інструментарію щодо пом’якшення такого впливу. Політика Товариства спрямована на виконання законодавчих вимог стосовно дотримання критеріїв ліквідності, прибутковості та якості активів Товариства, зокрема, нормативу платоспроможності та достатності капіталу, нормативу ризиковості операцій та нормативу якості активів. Ці вимоги включають також забезпечення перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним, про що Товариство регулярно звітує до органів державного нагляду. Станом на 30.06.2024 року статутний фонд Товариства сформовано та сплачено відповідно до вимог чинного законодавства у розмірі 77 940 тис. грн. Оцінка та аналіз ризиків здійснюється, виходячи з кожного окремого ризику. Оцінка за певними ризиками може проводитися за показниками максимального розміру збитку, до якого може призвести ризик, що аналізується, та імовірністю настання ризикової події, або може здійснюватися за допомогою актуарних розрахунків, які передбачають застосування статистичних і математичних методів, тому для аналізу системи управління ризиками, яка застосовується в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з 2013 року залучаються фахівці ТОВ «Інститут ризику», код ЄДРПОУ 37571689. На виконання розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 295 від 04.02.2014 року було призначено відповідальною особою за оцінку ризиків в Товаристві начальника відділу з оцінки ризиків Шафорост Світлану Вікторівну. З 01.04.2022 відповідно до наказу №32-к/тр від 01.04.2022 начальником відділу з оцінки ризиків Товариства призначено Тарасенко Дмитра Дмитровича. Особа, відповідальна за оцінку ризиків ПрАТ «СК «Євроінс Україна», підпорядковувалась Голові Правління Товариства, а починаючи з 04.10.2022 року підпорядковується Наглядовій раді Товариства у відповідності до Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою НБУ №153 від 24.12.2021 року (зі змінами). Особа має відповідні повноваження щодо доступу до інформації, необхідної для оцінки ризиків.

МСФЗ 17 набуває чинності для звітних періодів, які починаються з 1 січня 2023 року або після цієї дати, при цьому вимагається надавати порівняльну інформацію.

У зв’язку з  переходом на МСФЗ 17 Товариство забезпечує складання фінансової звітності за 1 півріччя 2024 рік за вимогами МСФЗ 17 .

На підставі проведеного аналізу керівництвом Товариства було прийнято рішення про застосовування спрощеного підходу (підходу на основі розподілу премії), оскільки переважна більшість договорів страхування укладаються на період не більше року. Вказаний спрощений підхід застосовується і до обліку довгострокових договорів, оскільки очікувана величина зобов’язання на залишок покриття, розрахована за загальною моделлю, суттєво не відрізняється від величини, розрахованої зо спрощеним підходом.

Товариство застосовує спрощений підхід також до обліку облігаторних договорів перестрахування, оскільки такі договори є рамковими і передбачають покриття по конкретним договорам страхування терміном до 1 року, за якими дотримано всі вимоги до застосування спрощеного методу. А отже розрахунок, отриманий за загальним методом  суттєво не відрізняється від розрахунку за спрощеним методом.

Завершена робота над методологією алокації витрат на ті, що розподіляються на портфелі договорів (attributable costs) та ті, які не будуть розподілятись (not attributable costs), прямо та непрямо алоковані витрати, ключі розподілу, тощо.

Здійснено оцінку зобов’язань за страховими вимогами для визначених  портфелів договорів страхування на базі побудованих трикутників розвитку збитків та з врахуванням вартості майбутніх грошових потоків за страховими вимогами.

МСФЗ 17 "Страхові контракти" - новий стандарт фінансової звітності для договорів страхування, який розглядає питання визнання і оцінки, подання та розкриття інформації. МСФЗ 17 замінює МСФЗ 4 "Страхові контракти", який був випущений в 2005 році. МСФЗ 17 застосовується до всіх видів договорів страхування (страхування життя і страхування, відмінного від страхування життя, прямого страхування і перестрахування) незалежно від виду підприємства, яке випускає їх, а також до певних гарантій та фінансових інструментів з умовами дискреційної участі. Є кілька винятків зі сфери застосування.

Основна мета МСФЗ 17 полягає в наданні моделі обліку договорів страхування, яка є більш ефективною і послідовною для страховиків. На відміну від вимог МСФЗ 4, які в основному базуються на попередніх локальних облікових політиках, МСФЗ 17 надає всебічну модель обліку договорів страхування, охоплюючи всі доречні аспекти обліку.

В основі МСФЗ 17 лежить загальна модель, доповнена наступним:

• певні модифікації для договорів страхування з прямою участю в інвестиційному доході (метод змінної винагороди);

• спрощений підхід (підхід на основі розподілу премії) в основному для короткострокових договорів;

• можливість оцінки групи утримуваних контрактів перестрахування на основі розподілу премії;

• розподіл маржі за передбачені договором страхування інвестиційні послуги;

• визнання і розподіл аквізиційних грошових потоків;

• спрощений облік зобов'язань по врегулюванню збитків за договорами, які виникли до дати переходу на МСФЗ 17.

(1) З впровадженням МСФЗ 17 були запроваджені нові статті звіту про прибутки та збитки, пов’язані з обліком договорів страхування. Отже, статті рядків МСФЗ 4, які подавались раніше, "Премії підписані, валова сума", "Чисті понесені збитки за страховими виплатами" та зміни резервів незароблених премій також було видалено.

(2) Результат перестрахування, представлений окремо в прибутку або збитку відповідно до МСФЗ 17.

(3) Відповідно до пункту 5 статті 12-1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства, які складають фінансову звітність за МСФЗ, складають і подають фінансову звітність на основі таксономії фінансової звітності за МСФЗ, тому протягом 2023 року Товариство змінило метод складання Звіту про фінансовий стан з методу поточні/непоточні на метод у порядку зменшення ліквідності, а Звіту про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід з методу за функцією на метод за характером витрат, для забезпечення більш коректного подання результату від страхової діяльності. Керівництво Товариства вважає, що ця зміна забезпечує надійну та більш доречну інформацію.

(4) Сума страхових премій визнана у доході за період відповідно до п. 83 МСФЗ 17.

(5) Визнання доходів та витрат від утримуваних контрактів перестрахування відповідно до п. 82 МСФЗ 17.

(6) Перегляд страхових резервів відповідно до вимог МСФЗ 17.

МСФЗ 17 "Страхові контракти"

Товариство застосовує  МСФЗ 17 "Страхові контракти" для обліку та відображення у звітності страхових контрактів з 01.01.2023 р. Для переходу на МСФЗ 17 Підприємство використовує модифікований ретроспективний підхід, що передбачає, зокрема: використання обґрунтованої, необхідної та підтверджуваної інформації на дату переходу на МСФЗ 17 у  максимальному обсязі, яка використовувалася б для застосування повного ретроспективного підходу, але лише ту її частину, що доступна без надмірних витрат чи зусиль.

У зв’язку з процедурою переходу Підприємство забезпечує складання фінансової звітності за 1 півріччя 2024 року за вимогами МСФЗ 17 (шляхом трансформації), а ведення обліку з урахуванням вимог стандарту з 01.01.2024 р.

Групування страхових контрактів

Одиницею обліку для Підприємства є група страхових контрактів.

Групою страхових контрактів для підприємства є набір страхових контрактів, сформований шляхом поділу портфеля страхових контрактів Підприємства.

Підприємство використовує три рівні групування страхових контрактів.

Перший рівень групування реалізується через виокремлення портфелів страхових контрактів. Підприємство групує між собою контракти, які є схожими за ризиками та підходами до управління ними. Застосовуваний Підприємством поділ наведено в Додатку № 2.

Другий рівень групування реалізується за критерієм обтяжливості. В межах кожної групи, виокремленої на першому рівні, Підприємство здійснює розподіл за такими підгрупами:

‒ прибуткові контракти  (немає значної ймовірності стати обтяжливими);

‒ обтяжливі контракти (висока ймовірність стати обтяжливими);

‒ інші контракти.

Підприємство визначає страховий контракт як обтяжливий на дату первісного визнання, якщо він відповідає визначенню обтяжливого – контракт, за яким грошові потоки виконання, виділені під контракт, будь-які раніше визнані аквізиційні грошові потоки придбання й будь-які грошові потоки від контракту на дату первісного визнання в цілому являють собою чисте вибуття грошових коштів (очікується від’ємний грошовий потік від контракту).

Третій рівень групування передбачає виділення когорт за датою випуску. Підприємство орієнтується на рік випуску контрактів враховує той історичний факт, що всі страхові контракти випускає з терміном покриття до 12 місяців (виключення – страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, які можуть бути виділені в окрему когорту, якщо обсяг таких контрактів перевищить 1% від всіх страхових премій за рік).

Первісна оцінка страхових контрактів

Підприємство прийняло рішення спростити оцінку групи страхових контрактів шляхом використання підходу на основі розподілу премії, оскільки дотримано обов’язкові умови п. 53 МСФЗ 17, а саме:

1) обґрунтовано очікується, що спрощення забезпечить оцінку зобов'язання на залишок покриття для групи, яка не відрізнятиметься суттєво від оцінки, яку було б одержано в разі застосування загального методу;

2) період покриття у кожного контракту агрегованих груп становить один рік або менше. Виключенням є послуга "Страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю", однак частка таких контрактів є несуттєвою, а також відсутній досвід їх збитковості та мінливості грошових потоків виконання. Отже, щодо таких контрактів виконується п. 1, наведений вище.

З урахуванням вимог п. 25 МСФЗ 17 Підприємство визнає групу випущених ним страхових контрактів, починаючи з більш ранньої з таких дат:

– початку періоду покриття за групою контрактів;

– дати, коли перший платіж з боку держателя страхового полісу в групі належить до сплати.

Період покриття передбачає часовий проміжок, протягом якого Підприємство надає послуги страхового контракту і який включає в себе послуги страхового контракту, що пов'язані з усіма преміями в межах страхового контракту.

У разі групи обтяжливих контрактів визнання відбувається із тієї дати, коли група стає обтяжливою.

Якщо платіж передує початку періоду покриття, то виникає контрактне зобов’язання по принципу отриманих авансів, яке не амортизується до початку періоду покриття.

Підприємство визнає зобов'язання на залишок покриття – як обов'язок:

1) перевірити та сплатити дійсні вимоги за існуючими страховими контрактами стосовно страхових подій, які ще не настали; і

2) сплатити інші суми за існуючими страховими контрактами, що пов'язані з:  послугами страхового контракту, які ще не надано або будь-якими інвестиційними компонентами чи іншими сумами, що не пов'язані з наданням послуг страхового контракту й які не було передано до складу зобов'язання за страховими вимогами.

При первісному визнанні балансова вартість зобов'язання (зобов’язання на залишок покриття) дорівнює: преміям, одержаним при первісному визнанні за  вирахування будь-яких аквізиційних грошових потоків станом на таку дату плюс або мінус будь-яка сума, обумовлена припиненням визнання на таку дату будь-якого активу за аквізиційними грошовими потоками чи будь-якого іншого активу чи зобов'язання, попередньо визнаного для грошових потоків, пов’язаних з групою контрактів.

Подальша оцінка страхових контрактів

Балансова вартість групи страхових контрактів Підприємства станом на кінець кожного звітного періоду є сумою двох складових:

‒ зобов'язання на залишок покриття:

‒ зобов'язання за страховими вимогами, що містять грошові потоки виконання, що  пов'язані з наданими в минулому послугами, віднесені до групи на відповідну дату.

Після первісної оцінки вартість зобов’язання на покриття:

‒ збільшується на суму премій, одержаних протягом періоду;

‒ зменшується на суму аквізиційних грошових потоків;

‒ збільшується на суми, пов'язані з амортизацією аквізиційних грошових потоків, визнаних як витрати у звітному періоді;

‒ збільшується на коригування компоненту фінансування;

‒ зменшується на суму, визнану як дохід від страхування за послугами, наданими в такому періоді;

‒ зменшується на суму інвестиційного компоненту, виплаченого або переданого у зобов'язання за страховими вимогами.

У більшості випадків при первісному визнанні Підприємство очікує, що час між наданням кожної з частин послуг і терміном сплати відповідної премії не перевищуватиме одного року, тому з урахуванням передбачених МСФЗ 17 умов застосування спрощеного підходу на основі розподілу премій Підприємство не має обов’язку для коригування балансової вартості зобов'язання на залишок покриття так, щоб вона відображала часову вартість грошей і вплив нефінансового ризику.

Зобов'язання за страховими вимогами включають наступні компоненти:

- резерв заявлених, але не виплачених збитків (RBNS);

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені (IBNR).

Аквізиційні грошові потоки

Підприємство відносить аквізиційні грошові потоки на групи страхових контрактів за допомогою систематичного й раціонального методу.

До аквізиційних витрат Підприємства належать витрати, пов'язані із забезпеченням нових і оновленням існуючих договорів страхування, в т. ч. комісійна винагорода страховим посередникам, оплата послуг із розробки умов, правил і актуарних розрахунків з нових видів страхування, оплата послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики тощо. Такі витрати визнаються у фінансових результатах одночасно з визнанням відповідної заробленої премії протягом строку дії страхового договору (контракту).

За сплаченими аквізиційними грошовими потоками (до визнання відповідної групи контрактів) для цілей обліку визнається актив за аквізиційними грошовими потоками. Якщо такий актив ще не включено у балансову вартість зобов’язання наприкінці звітного періоду, то Підприємством оцінюється можливість очікуваного відшкодування активу, якщо факти та обставини вказують на можливе зменшення корисності такого активу:

Тест 1: Збиток від зменшення корисності визнається тією мірою, якою балансова вартість зазначеного активу не перевищує очікуваних чистих грошових надходжень за відповідною групою страхових контрактів.

Тест 2: Збиток від зменшення корисності визнається тією мірою, якою Підприємство очікує, що аквізиційні грошові потоки за поновлюваними контрактами перевищать чисті грошові надходження за очікуваними поновленнями та перевищення, визначене із застосуванням тесту 1 не було вже визнано.

Якщо зменшення корисності підтверджується, то Підприємство коригує балансову вартість облікового активу за аквізиційними грошовими потоками та визнає збиток від зменшення корисності у прибутку збитку. Балансова вартість облікового активу за аквізиційними грошовими потоками, відкоригована на предмет зменшення корисності, включається до зобов’язання на залишок покриття у звіті про фінансовий стан на відповідну звітну дату.

Утримувані контракти перестрахування

Підприємство може виступати держателем страхового полісу в операціях перестрахування. Такі договори для Підприємства є активом, а при укладенні контракту перестрахування Підприємство визнає чистий видаток або чистий прибуток.

Підприємство здійснює розподіл портфелів утримуваних контрактів перестрахування з застосуванням підходів як і для прямого страхування. Виняток – на другому рівні агрегування  використовується ознака чистої прибутковості при первісному визнанні, а не ознака обтяжливості.

Для обліку утримуваних контрактів перестрахування Підприємство також використовує підхід на основі розподілу премії, тобто спрощений метод, дозволений п. 69 МСФЗ 17.

Можливість застосування спрощеного підходу для облігаторних договорів перестрахування пов’язана з тим, що такі договори є рамковими і передбачають покриття по конкретним договорам страхування терміном до 1 року, за якими дотримано всі вимоги до застосування спрощеного методу. А отже розрахунок отриманий за загальним методом не буде суттєво відрізнятися від розрахунку за спрощеним методом, який використовує Підприємство.

Спрощений підхід передбачає визнання активу на залишок покриття та активу за страховими вимогами:

1) актив на залишок покриття – актив, що очікується до відшкодування за дійсними перестраховими вимогами за існуючими утримуваними перестраховими контрактами стосовно подій, які ще не настали;

2) актив за страховими вимогами – актив, що очікується до відшкодування за дійсними перестраховими вимогами за подіями, що вже настали, за існуючими утримуваними перестраховими контрактами, включаючи події, що настали, але за якими не надходило вимог про здійснення виплат, а також інші понесені витрати на перестрахування.

Актив на залишок покриття на звітну дату включає:

1) вхідний актив на залишок покриття;

2) премії, сплачені протягом періоду;

3) визнання перестрахових витрат (вираховується);

4) вплив компонента відшкодування збитку;

5) припинені контракти (вираховується).

Дебіторська заборгованість за страховою діяльністю включає:

 дебіторську заборгованість за страховими контрактами;

 дебіторську заборгованість за вхідним перестрахуванням;

 дебіторську заборгованість перестраховиків за страховими виплатами;

 дебіторську заборгованість третіх осіб за заподіяні збитки (регрес).    

У фінансову звітність дебіторська заборгованість за страховими контрактами включається на нетто-основі, зменшуючи балансову вартість зобов’язання на залишок покриття за відповідними групами страхових контрактів. Для розрахунку береться сума дебіторської заборгованості за вирахування резерву під очікувані кредитні збитки.

Основна мета МСФЗ 17 полягає в наданні моделі обліку договорів страхування, яка є більш ефективною і послідовною для страховиків. На відміну від вимог МСФЗ 4, які в основному базуються на попередніх локальних облікових політиках, МСФЗ 17 надає всебічну модель обліку договорів страхування, охоплюючи всі доречні аспекти обліку.

Для переходу на МСФЗ 17 Товарисво використовує модифікований ретроспективний підхід, що передбачає, зокрема: використання обґрунтованої, необхідної та підтверджуваної інформації на дату переходу на МСФЗ 17 у максимальному обсязі, яка використовувалася б для застосування повного ретроспективного підходу, але лише ту її частину, що доступна без надмірних витрат чи зусиль.

При впровадженні МСФЗ 17 було обрано модифікований ретроспективний підхід з максимальним застосуванням ретроспективних оцінок, відповідно до В8 МСФЗ 17. В результаті проведеної роботи - страхові контракти було поділено на групи, когорти як для договорів прямого страхування так і для договорів перестрахування, - протестовано страхові контракти на предмет обтяжливості, обрано підхід на основі розподілу премії (РАА), передбачається, що результати застосування, при оцінці страхових контрактів з використанням підходу РАА, не будуть суттєво відрізнятися від результатів, які можуть бути отримані при застосуванні підходу на підставі GMM, - розроблена методологія оцінки коригувань ризиків з урахуванням правил МСФЗ 17, - розроблена методологія та механізм розподілу витрат згідно МСФЗ 17.

Зміни до МСБО 1 «Подання фінансової звітності»

Зміни до МСБО 1 «Подання фінансової звітності» стосуються класифікації поточних та довгострокових зобов'язань, зокрема: - уточнено, що зобов'язання класифікується як довгострокове, якщо організація має право відстрочити врегулювання зобов'язання щонайменше на 12 місяців - це право має існувати на дату закінчення звітного періоду; - класифікація залежить тільки від наявності такого права і не залежить від ймовірності того, чи планує компанія скористатися цим правом; - докладніше прописаний порядок оцінки обмежувальних умов (ковенантів). Новий пункт у розділі «Короткострокові зобов'язання» викладено в такій редакції: «72A Право організації відстрочити врегулювання зобов'язання щонайменше на дванадцять місяців після закінчення звітного періоду має бути реальним і має існувати на дату закінчення звітного періоду. Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання організацією певних умов, то це право існує на дату закінчення звітного періоду тільки в тому випадку, якщо організація виконала ці умови на дату закінчення звітного періоду. Організація повинна виконати ці умови на дату закінчення звітного періоду, навіть якщо перевірка їх виконання здійснюється кредитором пізніше.» Зобов'язання класифікувалося як короткострокове виходячи з термінів його виконання, визначених умовами договору. Слід зауважити, що внесені зміни пропонують класифікувати зобов'язання як довгострокове шляхом «продовження» строку за рахунок наявності права виконати його пізніше як мінімум через рік після звітної дати.

За результатами застосування змін до МСБО 1 класифікація частини короткострокових зобов'язань може бути переглянута та змінена на довгострокові. За оцінками керівництва, прийняття до застосування у майбутніх періодах зазначеного стандарту не матиме суттєвого впливу на фінансову звітність Товариства.

Поправки до МСФЗ 16 «Оренда» - Зобов’язання щодо оренди при продажу та зворотній оренді

Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB) випустила Зобов’язання з оренди при продажу та подальшій оренді (поправки до МСФЗ 16 «Оренда»), у яких пояснюється, як продавець-орендар обліковує операцію продажу та зворотної оренди після дати операції. МСФЗ 16 містить вимоги щодо того, як обліковувати продаж і подальшу оренду на дату здійснення операції. Однак МСФЗ 16 не визначав вимог до подальшої оцінки операцій продажу та подальшої оренди, які тепер уточнюються поправками. При застосуванні вимог щодо подальшої оцінки орендних зобов’язань до операції продажу та подальшої оренди, поправки вимагають від продавця-орендаря визначати «орендні платежі» або «переглянуті орендні платежі» таким чином, щоб продавець-орендар не визначав би жодної суми прибутку чи збитку, яка стосується права користування, що зберігається за продавцем-орендарем.

За оцінками керівництва, прийняття до застосування у майбутніх періодах зазначеного стандарту не матиме суттєвого впливу на фінансову звітність Товариства.

Зміни до МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів» та МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» – Угоди фінансування постачальників

Змінами передбачено вимоги до розкриття інформації про свої угоди фінансування постачальників, яка надає користувачам фінансової звітності можливість оцінювати вплив таких угод на зобов’язання та рух грошових коштів суб’єкта господарювання та його експозицію щодо ризику ліквідності. Ключові зміни до МСФЗ 7 та МСБО 7 включають вимоги до розкриття: • умов угод про фінансування; • балансової вартості фінансових зобов’язань, що є частиною угод про фінансування постачальників та статті, в яких відображені ці зобов’язання; • балансової вартості фінансових зобов’язань, за якими постачальники вже отримали оплату від постачальників фінансових послуг; • діапазону строків оплати як за фінансовими зобов’язаннями, які є частиною цих угод. Згідно з змінами, суб’єкти господарювання мають розкривати тип та вплив негрошових змін балансової вартості фінансових зобов’язань, які є частиною угоди про фінансування постачальників.

За оцінками керівництва, прийняття до застосування у майбутніх періодах зазначеного стандарту не матиме суттєвого впливу на фінансову звітність Компанії.

При складанні цієї фінансової звітності не застосовувались норми Міжнародного стандартуу бухгалтерського обліку 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції". Показники фінансової звітності не перераховувалися з метою відображеннят впливу інфляції.

Сторони, як правило, вважаються зв'язаними, якщо вони перебувають під загальним контролем, або одна зі сторін має можливість контролювати іншу або може здійснити значний вплив на іншу сторону при прийнятті фінансових та операційних рішень. При розгляді кожної можливої зв'язаної сторони, особлива увага приділяється змісту відносин, а не тільки їх юридичній формі. На початок та на кінець звітного періоду основним власником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з відсотком володіння 92,728246% статутного капіталу Товариства є Євроінс Іншуринс Груп АД (Euroins Insurance Group AD). За звітний період зі зв’язаними сторонами Товариство здійснювало наступні операції: 􀀀 страхові послуги, що надаються управлінському персоналу та іншим зв’язаним сторонам; 􀀀 виплати управлінському персоналу та іншим зв’язаним сторонам; 􀀀 інші операції. До провідного управлінського персоналу належать члени наглядової ради Товариства та Правління Товариства.

Євроінс Іншуринс Груп АД (Euroins Insurance Group AD)

До провідного управлінського персоналу належать члени наглядової ради Товариства та Правління Товариства. Товариство відображає у складі винагороди провідному управлінському персоналу витрати, пов’язані з оплатою праці та з нарахуванням єдиного соціального внеску.

До інших пов'язаних осіб, з якими Товариство здійснювало операції в поточному та попередньому звітних періодах, відносяться компанії під спільним контролем та інші зв'язані особи.

Крім інформаці, наведеної нижче, Товариство здійснювало у поточному звітному періоді наступні операції з іншими зв'язаними особами: - Отримання доходу у вигдяді відсотків 0 тис. грн. (порівняльний звітний період 784 тис. грн.) - Виплата страхового відшкодування 37 тис. грн. (порівняльний звітний період 24 тис. грн.) - Придбання нематеріальних ативів 0 тис. грн. (порівняльний звітний період 0 тис. грн.) - Придбання основних засобів 0 тис. грн. (поівняльний звітний період 494 тис. грн.). - Частки страхових відшкодувань компенсовані перестраховиками 18 380 тис. грн. (поівняльний звітний період 380 тис. грн.) - Частка страхових платежів належних перестраховикам 43 151 тис.грн.(порівняльний звітний період 340 тис. грн.) - Витрати на виплату комісійної винагороди - 14 тис.грн. (порівняльний звітний період 0 тис. грн.)

З метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів основні засоби класифікуються із використанням наступних класів: - будівлі та споруди; - машини та обладнання; - транспортні засоби; - інструменти, прилади, інвентар(офісне обладнання); - інші основні засоби. Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об’єкт. Об'єкти основних засобів, які відносяться до класу «Будинки та споруди» (справедливу вартість яких можна достовірно оцінити) обліковуються за переоціненою сумою, яка є їх справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінка будівель, споруд і транспортних засобів проводиться у разі суттєвої зміни (більше 10%) справедливої вартості вказаних активів, але не рідше, ніж один раз на п’ять років із залученням суб’єктів оціночної діяльності. Амортизація основних засобів, крім земельних ділянок нараховується прямолінійним методом, виходячи з наступного строку корисного використання: - по будівлям та спорудам – 50 років; - по транспортним засобам – 7 років; - по машинам та обладнанню – 5 років; - по інструментам, приладам та інвентарю (офісне обладнання) – 4 роки; - по інших основних засобах– 4 роки.

З метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів основні засоби класифікуються із використанням наступних класів: - будівлі та споруди; - машини та обладнання; - транспортні засоби; - інструменти, прилади, інвентар; - інші основні засоби. Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об’єкт. Після визнання активом об’єкт основних засобів оцінюється наступним чином: Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс Підприємства за первісною вартістю, до якої відносяться всі витрати, понесені при придбанні цього основного засобу. Для подальшого обліку основних засобів Підприємство використовує модель собівартості, крім основних засобів, які відносяться до класу «Інвестиційна нерухомість» та «Будинки та споруди», до таких використовується модель «переоцінки», згідно з МСБО 16 «Основні засоби». Переоцінка будівель, споруд і транспортних засобів проводиться у разі суттєвої зміни (більше 10%) справедливої вартості вказаних активів, але не рідше, ніж один раз на п’ять років. Переоцінка будівель та споруд проводиться із обов’язковим залученням суб’єктів оціночної діяльності. Переоцінка основних засобів проводиться із застосуванням наступного методу: застосовується індекс для переоцінки накопиченої амортизації таким чином, щоб балансова вартість активу після переоцінки дорівнювала переоціненій сумі. Ліквідаційна вартість основних засобів визначається по будівлям та спорудам – не менше 100 грн., транспортним засобам – не менше 50 грн., іншим основним засобам – 1 грн. Амортизація об’єктів основних засобів нараховується з періоду, коли актив стає придатним для використання. Придатність до експлуатації окремих об’єктів основних засобів, строк їх корисного використання, ліквідаційна вартість будівель та споруд та транспортних засобів визначається постійно діючою інвентаризаційною комісією. Документом, в якому фіксується дата придатності до використання об’єкта основних засобів, вважається акт введення в експлуатацію. Амортизація основних засобів, крім земельних ділянок нараховувається прямолінійним методом, виходячи з наступного строку корисного використання: - по будівлям та спорудам – 50 років; - по транспортним засобам – 7 років; - по машинам та обладнанню – 5 років; - по інструментам, приладам та інвентарю – 4 роки; - по інших основних засобах– 4 роки. Метод амортизації та терміни корисного використання основних засобів є обліковими оцінками, які, за необхідності, можуть переглядатися шляхом внесення змін до цієї Облікової політики. При цьому, нові методи або терміни корисного використання застосовуються перспективно в наступних облікових періодах (звітних кварталах). Об'єкти основних засобів, які відносяться до класу «Будівлі та споруди» (справедливу вартість яких можна достовірно оцінити) обліковуються за переоціненою сумою, яка є їх справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Якщо балансова вартість активу збільшилася в результаті переоцінки, збільшення визнається в іншому сукупному доході та накопичується у власному капіталі. Проте це збільшення має визнаватися в прибутку, якщо воно сторнує попереднє зменшення від переоцінки того самого активу, яке раніше було визнане у збитку. Якщо балансова вартість активу зменшилася в результаті переоцінки, зменшення має визнаватися в збитку. Проте зменшення слід відображати в іншому сукупному доході, якщо існує кредитове сальдо дооцінки щодо цього активу. Зменшення, визнане в іншому сукупному доході, зменшує суму, акумульовану у власному капіталі на рахунку власного капіталу під назвою «Дооцінка активів». Перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта основних засобів, який відноситься до класу «Будинки та споруди» над сумою попередніх уцінок балансової вартості такого об’єкта щокварталу станом на останній календарний день кварталу на рівномірній основі включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках, виходячи із терміну корисного використання об’єкта. У випадку вибуття (продажу) відповідного об’єкта залишок дооцінок переноситься до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках на дату такого вибуття (продажу).

Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов’язання в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо цього інструмента. Первісне визнання та подальша оцінка фінансових інструментів Фінансові інструменти, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки при первісному визнанні відображаються за справедливою вартістю без урахування витрат на операції. Витрати на операції з придбання таких фінансових інструментів відображаються за рахунками витрат на дату їх здійснення. Усі інші фінансові інструменти під час первісного визнання оцінюються за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції.

Класифікація фінансових активів В момент початкового визнання фінансових активів Товариство здійснює їх класифікацію та визначає модель подальшої оцінки. Боргові фінансові активи Товариство класифікує, виходячи з бізнес-моделі, яку воно використовує для управління цими активами, та характеристик грошових потоків, передбачених договором, що ініціює фінансовий інструмент. Класифікація фінансових активів здійснюється за такими категоріями: - фінансові активи, оцінені за амортизованою собівартістю (AC); - фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході (FVOCI); - фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL). Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю тільки у випадку, якщо він відповідає обом нижченаведеним умовам і не класифікований як оцінюваний за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку: • він утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків, і • його договірні умови передбачають виникнення у встановлені терміни грошових потоків, які являють собою виплату виключно основної суми і процентів (критерій SPPI) на непогашену частину основної суми. Припинення визнання фінансових активів Припинення визнання фінансових активів відбувається якщо: а) строк дії прав на грошові потоки, що визначені умовами договору фінансового активу, закінчується; б) передавання фінансового активу відповідає критеріям припинення; в) відбулось списання фінансового активу за рахунок резерву. Різниця між балансовою вартістю фінансового активу, визначеною на дату припинення визнання, та сумою отриманої компенсації (в тому числі величини отриманого нового активу за вирахуванням величини прийнятого зобов’язання), відображається як доходи або витрати від припинення визнання.

Товариство застосовує МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» до усіх фінансових зобов’язань. Усі фінансові зобов’язання класифікуються, як ті, що у подальшому обліковуються за амортизованою собівартістю, крім тих, що оцінюються через прибуток або збиток. Під час первісного оцінювання фінансових зобов’язань проводиться їх оцінка за справедливою вартістю плюс витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового зобов’язання, крім фінансових інструментів за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат. Вказані фінансові інструменти спочатку визнаються за справедливою вартістю. Подальша оцінка фінансових зобов’язань проводиться за амортизованою собівартістю, з використанням метода ефективного відсотка. При цьому, грошові потоки, пов’язані з кредиторською заборгованістю не дисконтуються, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Приймається межа суттєвості до 10% від величини зобов’язання. Фінансові зобов’язання Товариства списуються у разі їх погашення, анулювання або закінчення строку вимоги по цим зобов’язанням. Різниця між балансовою вартістю списаного фінансового зобов’язання та сумою сплаченої або належної до отримання винагороди відноситься на прибутки, збитки.

Справедлива вартість фінансових активів, будівель та зобов'язань визначається наступним чином: (а) Фінансові інструменти, віднесені до рівня 1 ієрархії оцінок справедливої вартості Справедлива вартість фінансових інструментів, що торгуються на активних ринках, визначається на основі ринкових котирувань на момент закриття торгів на найближчу до звітної дати. (б) Фінансові інструменти, віднесені до рівня 2 ієрархії оцінок справедливої вартості Справедлива вартість фінансових інструментів, що не торгуються на активних ринках, визначається у відповідності з різними методами оцінки, головним чином, заснованими на ринковому чи дохідному підході, зокрема, за допомогою методу оцінки приведеної вартості грошових потоків. Дані методи оцінки максимально використовують спостережувані ринкові ціни, у разі їх доступності, і в найменшій мірі покладаються на допущення, характерні для Товариства. У разі якщо всі істотні вихідні дані для оцінки фінансового інструменту за справедливою вартістю засновані на спостережуваних ринкових цінах, такий інструмент включається до рівня 2. (в) Фінансові інструменти та будівлі, віднесені до рівня 3 ієрархії оцінок справедливої вартості У випадку, якщо одна або кілька суттєвих вихідних даних, використовуваних в моделі для оцінки справедливої вартості інструмента, не засновані на спостережуваних ринкових цінах, такий інструмент включається до рівня 3. Фінансові активи і зобов'язання, що не обліковуються за їх справедливою вартістю, відображені в фінансовій звітності Товариства за вартістю, що істотно не відрізняється від їх справедливої вартості. Фінансові активи, справедлива вартість яких розкривається. Грошові кошти та їх еквіваленти обліковуються за амортизованою вартістю, яка приблизно дорівнює їх поточній справедливій вартості. Оціночна справедлива вартість інструментів з фіксованою процентною ставкою ґрунтується на методі дисконтування очікуваних майбутніх грошових потоків, із застосуванням ефективні процентні ставки на ринку позикових коштів для нових інструментів, які забезпечують той самий кредитний ризик і той же термін погашення. Ставки дисконтування залежать від кредитного ризику покупця.

В цій Примітці Товариство розкриває інформацію про справедливу вартість фінансових активів та основних засобів.

В цій Примітці Товариство розкриває інформацію про справедливу вартість зобов'язаень крім страхових.

Фінансові зобов'язання, справедлива вартість яких розкривається Справедлива вартість оцінюється на підставі ринкових котирувань, якщо такі є. Оціночна справедлива вартість інструментів з фіксованою процентною ставкою і певною датою погашення, які не мають ринкового котирування, ґрунтується на дисконтуванні передбачуваних потоків грошових коштів із застосуванням процентних ставок для нових інструментів з тим же рівнем кредитного ризику і певною датою погашення. Балансова вартість фінансових зобов'язань дорівнює їх справедливій вартості.

Товариство не встановлює рівень суттєвості при визнанні нематеріальних активів. З метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів нематеріальні активи класифікуються із використанням наступних класів: - комп’ютерні програми; - ліцензії на здійснення страхової діяльності; - інші нематеріальні активи, включаючи права на користування комп’ютерними програмами. Програмне забезпечення, яке є невід’ємним і необхідним для забезпечення роботи основних засобів, враховується у складі основних засобів. Товариство застосовує багатокомпонентний облік нематеріальних активів, тобто, розподіляє окремі частини таких активів, зокрема, прав користування програмним забезпеченням на суттєві частини, які обліковуються і амортизують окремо. Одиницею обліку нематеріальних активів є інвентарний об’єкт.

При визнанні активом об’єкт нематеріальних активів оцінюється за моделлю собівартості згідно з МСБО 38 «Нематеріальні активи». У випадку, якщо придбаний нематеріальний актив (комп’ютерна програма або право користування комп’ютерною програмою) потребує доробки, включаючи тестування, яка проводиться за участю працівників ІТ департаменту Товариства, витрати на оплату праці таких працівників та відповідні нарахування єдиного соціального внеску відносяться на збільшення вартості такого нематеріального актива. Після первісного визнання нематеріальний актив відображається за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів визначається на рівні 0 грн. Амортизація нематеріальних активів нараховується прямолінійним методом, строк корисного використання нематеріальних активів встановлюється, виходячи з наступного: - по комп’ютерних програмах – 5 років, якщо інший термін не встановлений в правовстановлюючому документі; - по інших нематеріальних активах – відповідно до правовстановлюючого документа. Правовстановлюючим документом вважається договір або розпорядчий документ відповідного державного органу чи інший документ, на підставі якого у Товариства виникло право контролю за відповідним нематеріальним активом. По ліцензіях, які видані на необмежений термін, інших подібних нематеріальних активах амортизація не нараховується. Постійно діюча інвентаризаційна комісія оцінює, чи є визначеним або невизначеним строк корисної експлуатації нематеріального активу, та якщо він є визначеним, оцінює його тривалість. Період амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації комісія, за необхідності, може переглядати на кінець кожного фінансового року. Якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від попередніх оцінок, період амортизації відповідно змінюється. Такі зміни обліковуються як зміни в облікових оцінках згідно з МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». Комісія розглядає нематеріальний актив як такий, що має невизначений строк корисної експлуатації, якщо (виходячи з аналізу всіх відповідних чинників) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде (за очікуванням) генерувати надходження чистих грошових потоків до Товариства. Строк корисної експлуатації нематеріального активу, який не амортизується, комісією переоцінюється раз на рік, щоб визначати, чи продовжують і надалі події та обставини підтверджувати оцінку невизначеного строку корисної експлуатації цього активу. Якщо вони не підтверджують її, зміну в оцінці строку корисної експлуатації цього активу з невизначеного на визначений обліковують як зміну в облікових оцінках відповідно до МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». В бухгалтерському обліку амортизація припиняє нараховуватись на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікується як утримуваний для продажу (або включається до ліквідаційної групи) відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», або на дату, з якої припиняється визнання цього активу. Подальші витрати на нематеріальний актив збільшують його собівартість лише у випадку модернізації нематеріального активу, яка, як очікується, призведе до збільшення майбутніх економічних вигод у порівнянні з первісно очікуваними від використання об'єкта. В іншому випадку подальші витрати включаються до складу витрат звітного періоду. Визнання нематеріального активу припиняється: - у разі його вибуття, - якщо від його використання або вибуття не очікується надходження майбутніх економічних вигод. Фінансовий результат, що виникає від припинення визнання нематеріального активу, визначається як різниця між чистими надходженнями від вибуття (якщо вони є) та залишковою вартістю, непрямими податками і витратами, пов'язаними з вибуттям нематеріальних активів.

Забезпечення визнається, якщо Товариство має поточне юридичне або фактичне зобов’язання в результаті події, що сталася у минулому, і коли існує ймовірність того, що погашення даного зобов’язання призведе до відтоку ресурсів, які можна оцінити з достатньою надійністю.

До інших забезпечень Товариства включаються забезпечення під відпустки та забезпечення майбутніх витрат і платежів. Товариство формує забезпечення під відпустки, величина якого щомісячно коригується. Забезпечення майбутніх витрат і платежів нараховується, зокрема, щодо аудиторських послуг стосовно фінансової звітності за поточний рік. Вказане забезпечення формується і переглядається щонайменше один раз на рік станом на 31 грудня поточного року. Списання забезпечення відбувається на дату отримання відповідних аудиторських послуг в повному обсязі.

Згідно зі змінами до податкового законодавства, що застосовується до років, починаючи з року, що закінчився 31 грудня 2015 р., 3% податок на дохід від страхових премій за договорами страхування розраховується на основі валової суми нарахованих премій за договорами страхування. Починаючи з 2015 року, зважаючи на те, що податок розраховується на основі валової суми, він був класифікований не як податок на прибуток, а як податок на страхові премії. При цьому, Товариство згорнутий результат різних видів доходів та витрат податку на прибуток за різними ставками оподаткування відображає у рядку «Витрати на сплату податку (доходи від повернення податку) Звіту про сукупний дохід, прибуток або збиток, за характером витрат.

Одиницею обліку для Товариства є група страхових контрактів.

Групою страхових контрактів є набір страхових контрактів, сформований шляхом поділу портфеля страхових контрактів Товариства.

Використовуються три рівні групування страхових контрактів.

Перший рівень групування реалізується через виокремлення портфелів страхових контрактів. Товариство групує між собою контракти, які є схожими за ризиками та підходами до управління ними.

Другий рівень групування реалізується за критерієм обтяжливості. В межах кожної групи, виокремленої на першому рівні, Товариство здійснює розподіл за такими підгрупами:

‒ прибуткові контракти  (немає значної ймовірності стати обтяжливими);

‒ обтяжливі контракти (висока ймовірність стати обтяжливими);

‒ інші контракти.

Товариство визначає страховий контракт як обтяжливий на дату первісного визнання, якщо він відповідає визначенню обтяжливого – контракт, за яким грошові потоки виконання, виділені під контракт, будь-які раніше визнані аквізиційні грошові потоки придбання й будь-які грошові потоки від контракту на дату первісного визнання в цілому являють собою чисте вибуття грошових коштів (очікується від’ємний грошовий потік від контракту).

Третій рівень групування передбачає виділення когорт за датою випуску. Товариство орієнтується на рік випуску контрактів і враховує той історичний факт, що всі страхові контракти випускаються з терміном покриття до 12 місяців (виключення –обов’язкове страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, добровільне страхування відповідальності перед третіми особами за ризиком проведення клінічних випробувань, які можуть бути виділені в окрему когорту, якщо обсяг таких контрактів перевищить 1% від усіх страхових премій за рік).

Товариство застосовує  МСФЗ 17 "Страхові контракти" для обліку та відображення у звітності страхових контрактів з 01.01.2023 р. Для переходу на МСФЗ 17 Підприємство використовує модифікований ретроспективний підхід, що передбачає, зокрема: використання обґрунтованої, необхідної та підтверджуваної інформації на дату переходу на МСФЗ 17 у  максимальному обсязі, яка використовувалася б для застосування повного ретроспективного підходу, але лише ту її частину, що доступна без надмірних витрат чи зусиль.

Підприємство прийняло рішення спростити оцінку групи страхових контрактів шляхом використання підходу на основі розподілу премії, оскільки дотримано обов’язкові умови п. 53 МСФЗ 17, а саме:

1) обґрунтовано очікується, що спрощення забезпечить оцінку зобов'язання на залишок покриття для групи, яка не відрізнятиметься суттєво від оцінки, яку було б одержано в разі застосування загального методу;

2) період покриття у кожного контракту агрегованих груп становить один рік або менше (Додаток 2).  Виключенням є послуга "Страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю", однак частка таких контрактів є несуттєвою, а також відсутній досвід їх збитковості та мінливості грошових потоків виконання. Отже, щодо таких контрактів виконується п. 1, наведений вище.

З урахуванням вимог п. 25 МСФЗ 17 Підприємство визнає групу випущених ним страхових контрактів, починаючи з більш ранньої з таких дат:

–  початку періоду покриття за групою контрактів;

– дати, коли перший платіж з боку держателя страхового полісу в групі належить до сплати.

Період покриття передбачає часовий проміжок, протягом якого Підприємство надає послуги страхового контракту і який включає в себе послуги страхового контракту, що пов'язані з усіма преміями в межах страхового контракту.

У разі групи обтяжливих контрактів визнання відбувається із тієї дати, коли група стає обтяжливою.

Якщо платіж передує початку періоду покриття, то виникає контрактне зобов’язання по принципу отриманих авансів, яке не амортизується до початку періоду покриття.

Підприємство визнає зобов'язання на залишок покриття – як обов'язок:

1) перевірити та сплатити дійсні вимоги за існуючими страховими контрактами стосовно страхових подій, які ще не настали; і

2) сплатити інші суми за існуючими страховими контрактами, що пов'язані з:  послугами страхового контракту, які ще не надано або будь-якими інвестиційними компонентами чи іншими сумами, що не пов'язані з наданням послуг страхового контракту й які не було передано до складу зобов'язання за страховими вимогами.

При первісному визнанні балансова вартість зобов'язання (зобов’язання на залишок покриття) дорівнює: преміям, одержаним при первісному визнанні за  вирахування будь-яких аквізиційних грошових потоків станом на таку дату плюс або мінус будь-яка сума, обумовлена припиненням визнання на таку дату будь-якого активу за аквізиційними грошовими потоками чи будь-якого іншого активу чи зобов'язання, попередньо визнаного для грошових потоків, пов’язаних з групою контрактів.

1)обґрунтовано очікується, що спрощення забезпечить оцінку зобов'язання на залишок покриття для групи, яка не відрізнятиметься суттєво від оцінки, яку було б одержано в разі застосування загального методу; 2)період покриття у кожного контракту.

Товариство здійснює коригування на часову вартість грошей і враховує вплив фінансового ризику при використані підходу на основі розподілу премії.

Товариство відносить аквізиційні грошові потоки на групи страхових контрактів за допомогою систематичного й раціонального методу.

Подальша оцінка страхових контрактів

Балансова вартість групи страхових контрактів Товариства станом на кінець кожного звітного періоду є сумою двох складових:

‒ зобов'язання на залишок покриття:

‒ зобов'язання за страховими вимогами, що містять грошові потоки виконання, що  пов'язані з наданими в минулому послугами, віднесені до групи на відповідну дату.

Після первісної оцінки вартість зобов’язання на залишок покриття Товариства:

‒ збільшується на суму премій, одержаних протягом періоду;

‒ зменшується на суму аквізиційних грошових потоків;

‒ збільшується на суми, пов'язані з амортизацією аквізиційних грошових потоків, визнаних як витрати у звітному періоді;

‒ зменшується на суму, визнану як дохід від страхування за послугами, наданими в такому періоді,

- коригується на суми по розторгнутих контрактах.

У більшості випадків при первісному визнанні Товариство очікує, що час між наданням кожної з частин послуг і терміном сплати відповідної премії не перевищуватиме одного року, тому з урахуванням передбачених МСФЗ 17 умов застосування спрощеного підходу на основі розподілу премій Товариство не має обов’язку для коригування балансової вартості зобов'язання на залишок покриття так, щоб вона відображала часову вартість грошей і вплив нефінансового ризику.

Зобов'язання за страховими вимогами включають наступні компоненти:

- резерв заявлених, але не виплачених збитків (RBNS);

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені (IBNR).

Товариство коригує балансову вартість зобов’язання за страховими вимогами так, щоб вона відображала часову вартість грошей і вплив нефінансового ризику, оскільки період врегулювання страхових вимог на практиці перевищує один рік, аналогічно коригується і балансова вартість відповідної частини активів перестрахування.